ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ФОРМА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ НАДБАНЬ ЕТНОМЕНШИН УКРАЇНИ: ТЕНДЕНЦІЇ 1990-2000-х РОКІВ

ПЕКАРЧУК В.М.

[restabs text=”More” tabcolor=”#dd9933″ tabheadcolor=”#1e73be”]
[restab title=”РЕЗЮМЕ” active=”active”]

У статті розглянуто місце і роль просвітництва у популяризації культурно-мистецьких надбань етноменшин. На основі специфічного методологічного інструментарію проаналізовано відповідність популяризації культурно-мистецьких надбань – стратегічними цілями – визнання поліетнічного характеру українського суспільства, розбудові соціокультурного середовища і духовному розвитку етносів. Підкреслено, що в Україні діяла розгалужена мережа музеїв, де діяли спеціальні підрозділи – відділи, центри, експозиції тощо. Проаналізовані напрямки науково – дослідної роботи музеїв та виокремлена її просвітницької складової.[/restab]

[restab title=”ПРО АВТОРА“]

ПЕКАРЧУК В.М. – Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, кандидат історичних наук, доцент (Україна).[/restab]

[restab title=”ПОВНИЙ ТЕКСТ“]ЗАВАНТАЖИТИ.[/restab][/restabs]