Геополітичні передумови Кримської війни (1853-1856 рр.) і таємні російсько-іранські переговори
Тер-Оганов Н.К.
Анотація. Протягом столітнього періоду від кінця наполеонівських війн й до початку Першої світової війни Кримська війна (1853-1856 рр.) виявилася найбільш кровопролитною в історії людства. Як в англійській (по історичній традиції), так і в радянській історіографії (з ідеологічних міркувань) закріпилася думка про виключну вину Миколи I за початок Кримської війни. Але, як показав аналіз передвоєнної політичної ситуації в Європі, зіткнення геополітичних, імперських інтересів конфронтуючих тоді сторін як у самій Європі, так і на Близькому Сході, підштовхнуло провідні країни континента – Англію, Францію, Австрію, – а також Туреччину до війни з Росією. Відповідно, у розв’язуванні війни були у більшому чи меншому ступені винні лідери цих країн. Сформований не на користь Росії розклад сил перед початком війни з Туреччиною призвів імператорський двір до думки про необхідність укладання військового союзу з Іраном. Створення такого союзу допомогло б Росії запобігти створенню турецько-іранського військового блоку, дії якого були б спрямовані на Кавказ. Побоюючись подібного результату, Росія розпочала влітку 1853 р. інтенсивні таємні дипломатичні переговори з Каджарським Іраном з метою укладання з цією країною військового союзу. Тривалі переговори завершилися у вересні 1854 р. підписанням у Тегерані, невідомої для широкого кола дослідників, конвенції про нейтралітет Ірана у Кримській війні. У тих умовах, коли Росія протистояла об’єднаній європейській коаліції, а на Кавказькому фронті російській армії довелося воювати на двох флангах: проти турків на російсько-турецькому кордоні і з Шамілем – на Кавказі, нейтралітет Ірана можна вважати успіхом російської дипломатії.
Ключові слова: Кримська війна 1853-1856 рр., статус Чорного моря, Босфорська і Дарданельська протоки, Паризький мирний договір 1856 р., російсько-іранські таємні переговори 1853-1854 рр., іранська конвенція про нейтралітет 1854 р.
ЗАВАНТАЖИТИ