Ліквідація неписьменності 20-30-х років ХХ століття як соціальний та політичний проєкт радянської влади: філософський аспект

Гриценко А.П., Курок О.І., Прокопчук В.С.

DOI: doi.org/10.21272/shaj.2023.i40.p.12

 

Анотація. У статті розглядаються філософські аспекти соціальних та політичних складників кампанії з ліквідації неписьменності дорослих у період 20-30-х років ХХ століття. Авторами зазначається, що з підписанням декрету Ради народних комісарів від 26 грудня 1919 року «Про ліквідацію безграмотності серед населення РРФСР», а пізніше розпорядження Раднаркому УСРР від 21 травня 1921 року «Про боротьбу з неписьменністю», організація навчання грамоти дорослого населення стала одним із найважливіших напрямів у роботі радянських органів влади. Вказується, що філософська парадигма ліквідації неписьменності мала на меті не лише навчити населення читати й писати, щоб отримати грамотного працівника для розвитку економіки, а й навчити населення комуністичній ідеології. У статті кампанія ліквідації неписьменності аналізується як соціальний та політичний проєкт радянської влади.

Ключові слова: ліквідація неписьменності, лікнеп, освіта дорослих, філософія освіти, соціальна політика, комуністична пропаганда, радянська пропаганда,20-30-ті роки ХХ століття.

ЗАВАНТАЖИТИ