Роль кульмінації в структурі циклу весільних обрядів

Анотація

Метою дослідження є пошук кульмінаційних епізодів та визначення їхнього значення для створеної структури циклу весільних обрядів. Структура циклу в структурно-функціональній методиці – це своєрідна схема, в якій великий обрядовий цикл розподіляється на три малих (довесільний, весільний і післявесільний), кожен з них складається з окремих обрядів (7+6+4), які також слід розкласти на епізоди. А серед цих епізодів необхідно визначити кульмінаційні та дослідити, яку роль вони відіграють у кожному конкретному обряді та в усій структурі.

У результаті дослідження виявилося, що кульмінації обрядів заручин, вінчання та комори (обрядів переходу) змінюють статуси головних дійових осіб з парубка/дівки на нареченого/наречену, молодого/молоду, чоловіка/жінку. При цьому перша та остання пара містить профанні статуси, а друга й третя – сакральні чи обрядові, які є тимчасовими й потрібні лише для того, щоб здійснити перехід від початкових профанних до профанних кінцевих.

Також у кульмінаційних епізодах зазначених обрядів утворюються межі поділу великого весільного циклу на чотири етапи, що характеризуються наявними в них тими чи іншими статусами дійових осіб та являють собою наукову новизну в студіюванні.

Кульмінації інших обрядів не містять переходів, але спрямовані на те, щоб перехід відбувся в указаних місцях, щоб було здійснено вхід до обрядових дій, сакралізація доведена до необхідного для переходів рівня та щоб підготувати вихід з обряду. У результаті визначаються два різновиди кульмінації: після якої відбувається перехід і змінюються статуси персонажів та кульмінації інших обрядів, котрі не впливають на зміну соціальних статусів.

Прологи весільного й післявесільного циклів обрядів, хоча й уважаються повноцінними обрядами, кульмінаційних епізодів не містять.