Єврейський погром у Бердичеві 5 січня 1919 р.

Анотація

Метою статті є дослідження єврейського погрому у місті Бердичеві 5 січня 1919 р., а саме: передумов, перебігу та пошук його основних винуватців. Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі загальнонаукових і спеціальних історичних методів з урахуванням базових принципів історичного пізнання. Принципи історизму та науковості дали змогу відтворити події, пов’язані з єврейським погромом у місті Бердичеві 5 січня 1919 р., з урахуванням історичних обставин та відтворенням причинно-наслідкових зв’язків. Принцип об’єктивності допоміг підійти до розгляду окресленої проблематики з урахуванням об’єктивних історичних закономірностей та з критичним аналізом літературно-джерельної бази. Використання принципу системності дозволило врахувати всю наявну автору літературно-джерельну базу для комплексного охоплення теми. Наукова новизна полягає в тому, що вперше на основі широкої джерельної бази досліджено основні передумови та специфіку перебігу єврейського погрому в Бердичеві 5 січня 1919 р., а також здійснена спроба пошуку винуватців погрому. У результаті автор приходить до висновку, що передумовами здійсненню єврейського погрому стали погіршення безпекової ситуації, зниження рівня забезпечення військовослужбовців гарнізону та активізація більшовицького підпілля у Бердичеві. Ситуацію погіршували чутки про підтримку євреями німців та вимога військової влади про сплату контрибуції у розмірі трьох мільйонів карбованців. Єврейський погром вчинив військовий загін полковника Олександра Палієнка, який підпорядковувався голові «Головної слідчої комісії при Директорії» Михайлу Ковенку. Приводом для здійснення погрому стала інформація про більшовицький заколот, який нібито готувався у місті на 5 січня і мав відбутися після засідання ради робітничих, козацьких та селянських депутатів у приміщенні місцевого театру. Погром був організованим та носив характер грабунку.