Збереження культурної спадщини України в умовах війни: історико-політичний та громадянський виміри

Анотація

Метою дослідження є аналіз особливостей збереження культурної спадщини України в умовах війни, визначення ролі державних інституцій та громадянського суспільства у захисті історичної пам’яті й національної ідентичності, а також вивчення деколонізаційних процесів як складової сучасної політики охорони культурної спадщини. У роботі проаналізовано основні форми загроз культурній спадщині України в умовах російської агресії, зокрема руйнування пам’яток архітектури, культових споруд, музеїв, незаконне переміщення музейних колекцій та привласнення культурних цінностей. Висвітлено концепцію військового урбіциду як цілеспрямованого знищення міського середовища та культурних об’єктів з метою руйнування історичної пам’яті й культурної ідентичності. Охарактеризовано державну політику у сфері охорони культурної спадщини, спрямовану на документування втрат, евакуацію музейних фондів, впровадження міжнародних механізмів захисту культурних цінностей, розвиток цифрових технологій збереження пам’яток та залучення міжнародної підтримки. Значну увагу приділено діяльності громадських організацій, волонтерських ініціатив, наукових установ і місцевих громад, які здійснюють фіксацію руйнувань, цифрове архівування культурних об’єктів та популяризацію історико-культурної спадщини.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному розгляді проблеми збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни через поєднання історико-політичного, культурологічного та громадянського вимірів. Обґрунтовано, що захист культурної спадщини в сучасних умовах виходить за межі суто культурної сфери та стає важливим інструментом збереження історичної пам’яті, протидії інформаційній і культурній агресії, а також утвердження української національної ідентичності. Зроблено висновок, що російсько-українська війна перетворила культурну спадщину на один із ключових об’єктів протистояння, а її збереження стало важливим чинником захисту історичної пам’яті та національної самобутності України. Ефективна протидія сучасним загрозам можлива лише за умови поєднання зусиль держави, міжнародних партнерів і громадянського суспільства. Особливого значення набувають цифрові технології документування та відтворення пам’яток, міжнародно-правові механізми захисту культурних цінностей, а також процеси деколонізації культурного простору, спрямовані на утвердження українських історичних наративів і збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь.