Проблема творчості та наукової спадщини Макіавеллі в рамках історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса

Анотація

У статті розглядається проблема творчості та наукової спадщини Нікколо Макіавеллі у системі історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса (1817-1883 рр.). Автор констатує значущість звернення до зазначеної проблематики в епоху глобалізації, оскільки епоха італійського Відродження відобразила кардинальні зміни у трактуванні історичного процесу. Крім цього в епоху глобалізації має значний методологічний потенціал питання про систему формування етапів історіографічних оцінок наукової спадщини Макіавеллі. Особливий інтерес у цьому плані становить італійська історіографія XIX століття, що розвивалася під впливом факту появи єдиної централізованої італійської держави. Те, що не вдалося італійцям у XVI столітті, те, про що мріяв Макіавеллі у завершальній главі «Государя», стало історичним фактом у 1861 році. Вочевидь, перед італійської історіографією виникало закономірне питання створення цілісної картини італійської суспільно-політичного життя, у межах якої ім’я Макіавеллі мало займати значне місце. Таким чином, після набуття Італією своєї державності в XIX столітті перед представниками італійської історіографії постало завдання визначити справжнє місце всієї наукової спадщини Макіавеллі в рамках італійського історичного розвитку. Це завдання було блискуче вирішено в рамках «Історії італійської літератури» Франческо Де Санктіса (1817-1883 рр.). Розгляд проблематики творчості та наукової спадщини Макіавеллі у системі історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса дозволяє констатувати глибоку теоретичну та методологічну значущість цих оцінок. У оцінках де Санктіса спадщини Макіавеллі превалює не стільки сухий академічний підхід, а й прагнення прив’язати ці оцінки до сучасного Де Санктісу італійського політичного життя ХІХ століття. Наукова спадщина та творчість Макіавеллі розглядається Франческо Де Санктісом як своєрідний урок для сучасності. Макіавеллі, який робить ставку на реалізм і все ж таки віддає належне Фортуні розглядається як саме сучасний автор. Оцінки видатного італійського дослідника, висловлені у другому томі «Історії італійської літератури», заклали основу значної частини сучасної інтерпретації Макіавеллі. В епоху глобалізації звернення до ключових аспектів формування оцінок творчості та наукової спадщини Макіавеллі у рамках італійської історіографії XIX століття становить значний інтерес. Так, погляди Макіавеллі формувалися у складній та насиченій атмосфері занепаду політичного впливу Італії, що став фактом після військових подій 1494 року. Це дозволяє нам, у свою чергу, звертаючись до спадщини флорентійського мислителя, побачити зміст його концепцій у світлі викликів епохи глобалізації та формування нового світового порядку.