Драматургія Івана Кавалерідзе на сумській сцені

Анотація

В статті розглянуто характерні риси драматургії І. Кавалерідзе. Зазначається, що в ній наявні ознаки художньої індивідуальності митця, тяжіння до експресіоністичних форм, художніх прийомів, характерних для мистецтва скульптури: символізм, монументальність, гіперболізація. Творча спадщина І. Кавалерідзе охоплює широке коло як суто мистецьких, так і загальнофілософських проблем. Серед них – становлення епохи модернізму та його особливості в українському мистецтві початку XX століття, вплив революційних ідей на творчість 1920-х років, роль духовних лідерів українського народу Т. Шевченка та Г. Сковороди тощо. Здійснено аналіз постановок п’єс І. Кавалерізде “Перша борозна” та “Григорій і Параскева” на сцені Сумського театру драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна у 1970-1972 роках. У статті наголошується, що саме на сумських підмостках ці п’єси були поставлені вперше в історії українського театру. Прем’єра “Першої борозни” (вистава мала назву “Старики”) відбулась 19 березня 1970 року. А постать національного генія Григорія Сковороди також вперше на театральній сцені була втілена саме у Сумах у виставі “Григорій і Параскева”. Прем’єра відбулась 21 жовтня 1972 року. Постановку здійснив заслужений артист УРСР І. Рибчинський. На основі публікацій у періодичних виданнях того часу, спогадів українських режисерів розглянуто особливості режисерської інтерпретації, стенографічного та музичного оформлення цих п’єс на сумській сцені. Значну увагу приділено аналізу акторських робіт у виставах за п’єсами І. Кавалерідзе. Зокрема, представлено особливості акторського втілення на сцені образу національного генія – Григорія Сковороди. Зазначено, що п’єси І. Кавалерідзе по праву вважаються високохудожніми творами української драматургії. Їх інсценізація здійснена на різних театральних сценах, зокрема у Сумському театрі драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна є важливою сторінкою вітчизняного театрального мистецтва.